ІСТОРІЯ міста, селища, сіл Любомльського району

 

Про Любомль 1 частина

Про Любомль 2 частина

 

Любомльський район Волинської області

Любомльщина - це історична земля князя Володимира Васильковича,  релігійного діяча Северина Любомильчика, гетьмана, графа Ксаверія Браницького, Лесі Українки, Наталії Ужвій та інших.
               

КАРТА міста та Району (Завантажити)

ІСТОРІЯ (Завантажити) (повна історія)

Любомльщина… Це місто і села з древньою і новітньою історією, цікавою архітектурою минулого і сьогодення, що постали у всій своїй красі.
Любомльський район має великі можливості для розвитку та організацій відпочинку. Цьому сприяє географічне розташування, кліматичні умови, мальовничість ландшафту,наявністьгарнихозер.
На території району розташовані ландшафтні заказники як загальнодержавного так місцевого значення, ботанічні та загально зоологічні заказники.
Гідрологічний заказник "Згоранські озера" має цінний природний комплекс, що складається з озер карстового походження. Тут зустрічаються рідкісні види рослин та тварин. Цінний природний комплекс заплави р.Західний Буг зі старицями, луками, болотами, надзвичайними терасами, лісами та чагарниками, мальовничими заплавами причарують усіх тих, хто любить протоптувати туристичні шляхи.

Серед відомих людей Любомльщини - актриса Наталія Ужвій,  члени спілки письменників України  Василь Гей та Сергій Цюриць, письменниця Лариса Черкашина, поетеси Ніна Горик і Марія Маткобожик, літературознавець Степан Трофимук, перекладачка  Властиміла Абжолтовська, поети Влас Мізинець і Ростислав Братунь,  прозаїк і драматург Володимир Лис, художниця Валентина Михальська і засновник Любомльського краєзнавчого музею Дмитро Олександрович Остап’юк та багато ін.

 

              Наталія Ужвій  народилась 27.08.1898 року в м. Любомль. Українська радянська актриса, народна артистка УРСР (з 1944 року), Герой Соціалістичної праці (1974), нагороджена 4 орденами Леніна,  лауреат Державної премії СРСР 1946, 1949, 1951 років, Державної премії УРСР ім. Т.Г.Шевченка 1984 року. Померла у 1985 році.

(Дж. Українська  радянська енциклопедія, видання друге. Київ- 1984)


            Черкашина Лариса Євгеніївна  народилась в м. Любомль у 1905 році. Вчилась у Ленінградському університеті, працювала журналістом. З 1943 року жила в Донбасі. Писала російською мовою. Окремими виданнями вийшли книжки оповідань і повістей «Шахтерки»(1933), «В нашем городе» (1943), «Город шахтеров» (1951), «Донецкая быль» (1959), «В нашем городе» (1969). У 1956 і 1957 роках вона відвідує рідну  Волинь. Під впливом вражень від поїздки пише нариси «Учитель»,  «Сильні духом», повість «Орисина стежка», опрацьовує кілька легенд, записаних на Поліссі Це – «Червоні Маки», «Озеро Світязь» та ін.
Померла 21 грудня 1962 року.

(Дж. «Письменники Радянської України», ст.638. Бібліографічний довідник. Київ. Р.П.- 1988).

           

            Абжолтовська Властиміла народилась 01.10.1904 року на Любомльщині. Чеська перекладачка. Яка закінчила у 1932 році Празький унівестиет. У перекладі Абжолтовської вийшли романи М.Стельмаха («Велика рідня»-1954-1956 роки, «Кров людська- не водиця»-1958 рік, «Правда і кривда»- 1965 рік), П. Загребельного («Розгін»-1979рік, «Роксолана»-1985 рік), Ю.Щербака («Бар’єр несумісності»-1973-1979 роки, «Хроніка міста Ярополя»-1981 рік, «Маленька футбольна комада», «Довгий час добра»- 1982 рік), Ю.Мушкетика ( «Смерть Сократа», «Суд над Сенекою», «Старий у задумі»- всі у 1982 році), Вона – одназ перекладачів оповідань Є.Гуцала (збірки «Передчуття радості», «Весна високосного року»- обидві в 1979 році). До антології «Українське оповідання»  та збірки «Україна співає і розповідає»(1956 рік) увійшли в перекладі Абжолтовської  твори О.Гончара, Ю.Яновського, П.Панча,О.Гаврилюка та ін. Автор літературних портретів М. Стельмаха, С.Скляренка та інших.

(Дж.  Щербак Ю., «Властиміла Абжолтовська», «Всесвіт». 1984, № 10.
Л.Бабота. «Українська літературна енциклопедія», т.1, ст.10., Київ, 1988 рік)

 

            Влас Мізинець (Матчук Василь Володимирович), поет, народився 8 травня 1907 року в с. Запілля Любомльського району Волинської обл. в селянській сім’ї. За  активну участь в революційному підпіллі  був тричі ув’язнений. Перші вірші опублікував у журналі «Вікна»(1928),  на Україні - збірку оповідань «Виконати»(1932). Належав до літературного об’єднання революційних письменників Західної України «Горно».
З вересня 1939 року працював завучем в рідній школі. В роки війни брав участь у підпільній боротьбі з фашистами.
Його твори  входили до збірок «Революційні поети Західної України» (1958), «Червона корсетка» (1973).
Закатований фашистами у 1943 році в м. Любомлі.

(Дж. «Письменники Радянської України», ст. 401. Бібліографічний довідник. Київ. Р.П.1988 рік).

 

             Ростислав Братунь, поет,(Братунь Ростислав Андрійович) народився 7 січня 1927 року в м. Любомлі Волинської області в сім’ї вчителя. Закінчив філологічний факультет Львівського університету(1950), був на журналістській роботі. У 1965-1966 роках – головний редактор журналу «Жовтень», у 1966-1980 роках- голова правління Львівської організації СПУ. У 1971 році у складі Української РСР брав участь у роботі 26  сесії Генеральної Асамблеї ООН.
Нагороджений орденами Дружби Народів, «Знак пошани» та медаллю.
Автор книжок «Вересень»(1949), «Світанки»(1950), «Пісня про волю» (1953), «Вогонь»(1956), «Я - син України»(1958), «Пора любові»(1960), «Цвіт жоржини»(1960), «Грудка землі»(1962), «Канадська книга»(1963), «Буйноцвіт»(1964), «Ватра»(1968), «Перехрестя»(1969), «Вітрила моєї долі»(1971), «Одержимість»(1974), «Грані віку»(1976), «Поезії»(1977), «Твори в двох томах»(1980), «Батьківський заповіт»(1981), «Двобій»(1985).
Автор збірок публіцистичних статей та памфлетів «Крапка над «і»(1959), «Людина розправляє крила» (1961), «Слово гніву»(1975) та збірки пісень «Білі троянди»(1982). Член спілки письменників УРСР з 1950 року.

(Дж. «Письменники Радянської України», ст. 86, Бібліографічний довідник. Київ.Р.П.1988).

 

               Сергій Цюриць народився в с. Мельники Любомльського (тепер Шацького) району Волинської обл. Член спілки письменників України з 1988 року. Починав трудову діяльність після закінчення факультету журналістики Київського університету кореспондентом обласної молодіжної газети в Луцьку.Багато працює, як дослідник фольклорних традицій Волині.

 

                  Володимир Лис народився на хуторі поблизу с. Згорани Любомльського району Волинської обл. Закінчив Згоранську середню школу, працював у районних, багатотиражній і молодіжній газетах Волині, Хмельниччини, Херсонщини, Рівненщини, Рівненському облмуздрамтеатрі. Одночасно закінчив  факультет журналістики Львівського університету. Живе ум. Луцьку. Працює в редакції газети «Волинь».

                   Василь Гей – народився у селі Заболоття Любомльського району волинської обл. 14 січня 1942 року. Мріяв стати інженером і навіть деякий час навчався у політехнічному інституті. Але після служби у війську пішов навчатися  на редакторський факультет Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова у Львові. Пізніше – працював у Любомльській районній, потім у обласній молодіжній газетах.
З 1989 року Василь Гей відповідальний секретар, а потім – голова  обласної організації національної Спілки письменників України. Член Спілки письменників України з 1974 року.
За повість «Яворник» є лауреатом Всеукраїнської літературної премії ім. А. Головка.
Василь Гей – автор багатьох  поетичних збірок, Серед них «Закон вірності», «Крила Світязя», «Витоки», «Вічно пам’ятити», «Кольори вересня», «Краплі на листі», «Лесин кадуб».

                Разом  з композитором Олександром Огородником  Василь Гей створив ціле гроно пісень про любов до землі, до матері, до жінки, до України.

                Марія Маткобожик народилася в с.Почапи Любомльського району, займалась в літературній студії  «Хвилі Світязя» районної газети «Радянське життя» ( тепер «Наше життя»). У 1981 році з відзнакою закінчила  філологічний факультет Львівського державного  університету ім. Івана Франка. Під час навчання очолювала літературну студію «Франкова кузня». Нині мешкає уЛьвові. Працює викладачем педучилища. Захистила кандидатську дисертацію, видала збірки.

                  Ніна Горик народилася 7 вересня 1957 року  в с. Забужжя Любомльського району. Закінчила Волинський  педагогічний  інститут. Працювала вчителем рідної мови та літератури в школах Головна та Ковеля, працює викладачем Ковельського машинобудівного технікуму.
Її поезії друкувались в альманасі  «Вітрила -79» під назвою  «Де тиха  пісня і палка любов», «Спрага», «Батьківська доля», жовтень, К., 1979., № 6, с. 15-17, 26-28; 
«Волинь моя, воле…» Поезії//Айстри  К.1990.- с. 97-115;
«Територія слова» Поезії. – Луцьк: Настир’я, 1993, 96 ст.

 

                 Валентина Михальська – народилася в с. Хворостів Любомльського району. У 1971 році пішла в перший клас, але через  погіршення стану здоров’я  батьки були змушені віддати її в Костопільську школу – інтернат, що в Рівненській обл.
У 1976 році через  велику недугу  Валя перестала ходити і була змушена припинити навчання і повернулася в рідне село.
Малювати почала у 1985 році. У творчому доробку Валентини Михальської – понад 700 робіт. Працює художниця в основному акварельними фарбами, проте багато творів виконані пастеллю, кольоровими олівцями, олійними фарбами, у техніці туш-перо. Всі ці  різноманітні техніки художниця вміло використовує  у написанні пейзажів, натюрмортів, портретів, іконопису, монотипій, книжкової ілюстрації.
З  01.03.1995 року працює вчителем  образотворчого мистецтва в Хворостівській ЗОШ І-ІІІ ст.
У 1991 року в Луцьку відбулася  перша персональна виставка Валентини Михальської.
Валентина Михальська приймала участь у ІІІ Міжнародній виставці інвалідів у м. Люблін Республіки Польща а також у 16 та 17 міжнародних конкурсах  «Премія миру», що відбулися в Італії.
У 1998 році була  видана збірка поезій А.Махонюка «Дощу мелодія блакитна» з графічними ілюстраціями В.Михальської, а в 1999 – збірка поезій  Євгенії Лещук «Вершина», частково проілюстрована художницею.
У 2000 році побачила світ дитяча книга  Миколи Онуфрійчука «Загадайлівка» з кольоровими ілюстраціями художниці.
У 2002 році була перевидана казка «Лілея» Лесі Українки, проілюстрована Михальською  та вийшла з друку  дитяча книжка розмальовок А.Карп’юка «Малювала киця хатку» з ілюстраціями художниці.
У 2004 році Валентина Михальські нагороджена орденом Княгині Ольги.

 

                  Остап’юк Дмитро Олександрович – засновник Любомльського краєзнавчого музею. Народився 20.11.14 року в с. Висоцьк Бережецької волості Володимир-Волинського повіту (тепер село висоцьк Штунської сільської ради Любомльського району) в бідній селянській сім’ї.
У 1929 році закінчив Висоцьку школу, у 1934 році працював землекопом  на меліорації річки Неретва, де знайомиться з членами КП(З)У.
За розповсюдження підпільної літератури і листівок серед селян у 1937 році був засуджений  польським судом на 5 років політув’язнення з позбавленням всіх прав на 8 років.
У жовтні 1941 року був мобілізований до армії, воював на Калінінському фронті.
Працюючи директором Висоцької семирічної школи розпочав шлях краєзнавця. Зацікавився археологією, нумізматикою. Об’їздив усі села району – вивчав і замальовував експонати.
Дмитро Остап’юк тримав постійний зв’язок з археологами Львова,Києва, Москви. Брав участь у  всіх розкопках з відомими археологами В.Д.Бараном, Ю.В.Кухаренком, М.Ю.Смішко, М.Б.Малевькою, Р.В.Ауліхом, Г.І.Охріменком. 
Остап’юк був членом товариства по охороні пам’ятників історії та культури.  Тоді  ж і зародилась думка про сворення краєзнавчого музею в Любомлі.
У 1970 році, коли було побудовано нове приміщення для міської ради, третій поверх віддали під краєзнавчий музей. І 28 травня 1978 року його було урочисто відкрито. Першим директором був Дмитро Остап’юк, який зібрав цікаву бібліотеку, був нумізматом і філателістом. Помер 24.07.1984 року.
Свою любов до краєзнавства він передав синові – Олександру Остап’юку, який  сьогодні - директором Любомльського краєзнавчого музею, і є автором багатьох праць з історії Любомльщини